Щоб отримати живі фотографії з дитиною, не потрібно домагатися слухняності протягом усієї години. Потрібно обрати час, коли дитина виспалася, дати їй можливість рухатися й не перетворювати камеру на перевірку поведінки.
Я не очікую, що дитина сидітиме на одному місці та усміхатиметься за командою. Зйомка будується навколо коротких моментів уваги, гри й контакту з батьками.
Підготовка починається з режиму
Не бронюйте час денного сну заради красивого світла. Голодна або втомлена дитина не стане веселішою через захід сонця. Для малюків добре працює проміжок після сну й годування. Старшим дітям варто залишити спокійний день без кількох гуртків і довгої дороги перед зйомкою.
Якщо дитина захворіла або не спала вночі, перенесення майже завжди краще за спробу «якось витримати годину».
Як розповісти дитині про фотосесію
Не обіцяйте, що потрібно просто трохи потерпіти. Скажіть, що ви разом підете гуляти або гратися, а фотограф робитиме знімки. Не вимагайте наперед бути слухняною, красиво стояти чи багато усміхатися — це створює напругу ще до зустрічі.
Сором’язливій дитині можна показати мою фотографію й назвати мене на ім’я. Але не потрібно довго репетирувати пози вдома: на зйомці вони все одно швидко стануть неприродними.
Що взяти із собою
- воду й невеликий перекус без яскравих плям;
- вологі серветки та запасний верх для малюка;
- одну знайому іграшку або книжку;
- зручне взуття для переходів.
Велика сумка реквізиту зазвичай тільки відволікає. Улюблена річ корисна як спосіб заспокоїтися або почати гру, а не як обов’язковий предмет у кожному кадрі.
Що робити, якщо дитина не хоче фотографуватися
Спочатку знижуємо увагу до неї. Я можу фотографувати батьків, простір або деталі, поки дитина озирається. Потім пропоную дію без вимоги дивитися в камеру. Часто достатньо кількох хвилин, щоб цікавість перемогла настороженість.
Не соромте й не порівнюйте дитину з іншими. Якщо вона не хоче конкретної пози або контакту, ми шукаємо інший кадр. Безпека й довіра важливіші за референс.
Як батькам поводитися в кадрі
Замість «дивись на тьотю» подивіться на дитину самі. Обійміть, поговоріть, пограйте в знайому гру. Коли мені потрібен загальний погляд у камеру, я попрошу про це в потрібний момент.
Дитина може бігати, ховатися, серйозно дивитися або проситися на руки. Усе це є частиною її віку. Я зберігаю не тільки усмішки, а й зосередженість, цікавість і ніжні моменти заспокоєння.
Підхід для різного віку
До двох років працюємо дуже короткими епізодами й орієнтуємося на батьків. Дошкільникам потрібні рух і прості ігрові завдання. Школярам важливо дати право голосу — наприклад, обрати одну ідею. Підліткам не варто нав’язувати дитячі образи й надмірну близькість перед камерою.
Якщо у родині кілька дітей, я не очікую синхронної уваги від усіх. Спочатку робимо короткий загальний кадр, а потім працюємо з різними поєднаннями.
Часті запитання
Що робити під час істерики?
Зупинитися, дати дитині простір і повернутися до звичного способу заспокоєння. Я не фотографую близько момент, який родина не хоче зберігати.
Чи можна взяти улюблену іграшку?
Так. Краще одну знайому річ, а не пакет нового реквізиту.
Чи потрібна довша фотосесія з дітьми?
Не завжди. Часто година в правильний час дає більше, ніж дві години після пропущеного сну.
Чи потрібно нагороджувати дитину за кадри?
Краще не робити фотографії умовою винагороди. Можна запланувати приємну сімейну справу після зйомки, але без тиску за кожну усмішку.
Більше про організацію всієї серії — у статті про сімейну фотосесію.
Живі приклади взаємодії батьків і дітей можна подивитися в портфоліо сімейних фотосесій.