У три роки дитина вже має власні бажання, швидко змінює заняття й не зобов’язана виконувати довгі інструкції. Тому фотосесія працює не як урок позування, а як послідовність коротких ігор із паузами.
Я, Оксана Тарасенко, прошу батьків не обіцяти дитині, що вона «повинна добре поводитися». Наше завдання — створити умови для цікавості, а не перевірити слухняність.
Час за режимом
Обираємо період після сну й їжі, коли дитина зазвичай активна. Навіть красиве вечірнє світло не компенсує втому.
Не плануйте перед зйомкою лікаря, довгу дорогу або насичене свято.
Перше знайомство
Я не підходжу одразу близько з камерою. Даю роздивитися місце, показую просту гру й спочатку знімаю ширші кадри.
Батьки залишаються поруч, але не повторюють щосекунди «подивись на тьотю».
Гра з рухом
Пройти по лінії, наздогнати маму, покрутитися, знайти колір або перенести легкий предмет — зрозумілі дії для цього віку. Завдання триває недовго й змінюється до того, як набридне.
Гру добираємо під реальні інтереси дитини.
Тиха гра
Книжка, пазл із великими деталями, малювання або знайома іграшка дають портрети рук, профілю й концентрації. Новий складний набір може перетягнути всю увагу.
Достатньо одного улюбленого предмета.
Спільні кадри
Батьки сідають на рівень дитини, тримають за руки, читають, обіймають або грають. Я не вимагаю одночасного погляду в камеру в кожному кадрі.
Спершу знімаємо всю родину, поки є ресурс.
Одяг
М’які речі без колючих швів, складних застібок і взуття, у якому можна рухатися. Запасний комплект потрібен через воду, перекус або випадкову пляму.
Новий одяг варто приміряти вдома.
Перекус і вода
Візьміть звичний перекус без сильних барвників і крихт, що довго залишаються на одязі. Пауза на воду не вважається зіпсованим часом.
Не використовуйте солодощі як оплату за кожну усмішку.
Якщо дитина каже «ні»
Змінюємо дію, даємо паузу або фотографуємо контакт із батьками. Примус і сором швидко руйнують довіру.
Іноді серйозний погляд або спостереження збоку краще описують цей вік.
Коли завершувати
Після явної втоми не намагаємося «дотиснути ще один кадр». Краще завершити обіймами або спокійною сценою.
Коротша добра історія цінніша за довгу серію сліз.
Приклади є у сімейному портфоліо, детальні поради — у матеріалі про зйомку з дітьми, зал — у студіях, а місце для прогулянки — у локаціях.
Часті запитання
Чи треба вчити дитину усміхатися?
Ні. Реакцію отримуємо через контакт і гру, а не завчену команду.
Чи брати нову іграшку?
Краще одну знайому улюблену річ, яка заспокоює й не потребує довгого вивчення.
Що робити під час плачу?
Зупинитися, дати дитині батьків і час, а не продовжувати знімати всупереч її стану.